Дэшилл Хэммет, "Из воспоминаний частного детектива", 1923

1

В надежде добыть кое-какие важные сведения от членов Христианского общества женщин-трезвенниц одного из городов штата Орегон, я решил выдать себя за секретаря Лиги нравственности Батта. В результате мне пришлось выслушать длиннейшую лекцию о том, что курение сигарет способствует повышению сексуальности юных девушек. Последующие эксперименты показали, что эта информация лишена какой-либо ценности.

2

Человек, за которым мне было поручено вести слежку, одним воскресным днем отправился на загородную прогулку и безнадежно заблудился. Мне пришлось объяснять ему, как добраться до города.

3

Профессия вора-домушника, судя по всему, одна из самых низкооплачиваемых в мире. Не знаю никого, кто бы поддерживал себя и своих близких таким вот способом. Впрочем, это относится к представителям преступного мира в целом: мало кому из них удается сводить концы с концами, если хотя бы время от времени они не подрабатывают законным путем. Большинство из них, однако, предпочитают жить за счет своих женщин.

4

Я знал детектива, который выслеживал на ипподроме карманников и не заметил, как у него украли бумажник. Потом он получил административную должность в одном из детективных агентств на Востоке страны.

5

Трижды меня принимали за правительственного агента, следящего за соблюдением сухого закона, но всякий раз я с легкостью развеивал эти подозрения.

6

Однажды ночью я вез арестованного с фермы в окрестностях Гилт-Эдж, Монтана, в Льюистаун, но моя машина сломалась, и нам пришлось просидеть в ней до рассвета. Арестованный, поначалу самым упорным образом отрицавший свою вину, был одет в легкую рубашку и комбинезон. Продрожав ночь напролет на переднем сиденье, он настолько пал духом, что, когда утром мы отправились на ближайшую ферму, мне не составило никакого труда получить от него полное признание.

7

Мне не раз приходилось иметь дело с растратчиками, но я не припомню из них и десяти человек, которые бы пили, курили и предавались прочим порокам, что приносит отменные барыши нашим корпорациям.

8

Однажды я был необоснованно обвинен в лжесвидетельстве и, дабы избежать ареста, решил прибегнуть к лжесвидетельству.

9

Чиновник из сан-францисского детективного агентства как-то раз исправил в одном из моих отчетов «экстраординарный» на «самый заурядный» на том основании, что клиент может не понять, что я имею в виду. По той же причине несколько дней спустя в другом отчете вместо.«стимулировать» появилось «притворяться».

10

Из представителей самых разных наций, оказывающихся на скамье подсудимых, труднее всего вынести обвинительный приговор греку. Грек будет отрицать все подряд, независимо от того, насколько убедительными выглядят доказательства его виновности, и подобное упрямство, не желающее считаться с очевиднейшими фактами, производит неизгладимое впечатление на суд присяжных, в конце концов поддающихся этой абсурдной логике.

11

Я знаю человека, который за пятьдесят долларов подделает любые отпечатки пальцев.

12

Я никогда не встречал профессионального преступника, который был бы в состоянии столь же блистательно проявлять свои способности в областях, не связанных с нарушением закона.

13

Один мой знакомый детектив решил как следует замаскироваться. Первый встречный полицейский задержал его и препроводил в камеру предварительного заключения.

14

Один помощник шерифа в Монтане получил ордер на арест фермера-гомстедера. Подойдя к его дому, он увидел хозяина с винтовкой в руках. Помощник шерифа вытащил револьвер и, чтобы напугать фермера, выстрелил, целясь поверх его головы. Но стрелял он издалека, и к тому же дул сильный ветер. В результате получилось так, что пуля угодила в винтовку, выбив ее из рук фермера. После этого случая по всей округе разнесся слух об удивительной меткости помощника шерифа, в который он и сам поверил. Он не только не воспротивился предложению друзей выступить на соревновании стрелков, но и поставил все свои сбережения на то, что окажется победителем. Он выстрелил шесть раз, но ни разу не попал в мишень.

15

Дело было в Сиэтле. Супруга находившегося в бегах мошенника предложила мне фотографию своего мужа за пятнадцать долларов. Но я отказался, ибо в другом месте мне ее предложили бесплатно.

16

Одна особа наняла меня собрать факты, компрометирующие ее экономку.

17

В жаргоне, на котором изъясняются между собой представители преступного мира, слишком много нарочито искусственного, предназначенного в первую очередь для того, чтобы сбить с толку непосвященных. Иногда, впрочем, попадаются и весьма красочные выражения. «Двукратный чемпион» — тот, кто дважды отбывал срок. Более давнее выражение — «пишет письма», то есть счел необходимым на некоторое время выбыть из игры.

18

Из всех профессий преступного мира легче всего освоить ремесло карманника. Любой, кто не калека, может стать здесь специалистом за день.

19

В 1917 году в Вашингтоне я познакомился с молодой женщиной, которая не произнесла фразу «какая интересная у вас работа!».

20

Даже если преступник не пытается уничтожить отпечатки пальцев и оставляет их в изобилии на месте преступления, вероятность наличия достаточно четкого отпечатка не более чем один к десяти.

21

Начальник полиции одного из городов на Юге как-то снабдил меня подробнейшим описанием человека, где упоминалась даже родинка на шее. Он только забыл сказать, что у него нет одной руки.

22

Один фальшивомонетчик ушел от жены, потому что та научилась курить, пока он отбывал срок.

23

По своей популярности у наших газетчиков Раффлз уступает разве что доктору Джекилу и мистеру Хайду. Словосочетание «джентльмен-мошенник» употребляется ими где надо и где не надо. Собирательный портрет тех, кого журналисты обычно награждают этим титулом, — любитель опиума с галстуком-бабочкой и грязной манишкой, на которой сверкают огромные фальшивые бриллианты. Он таращится на очередную жертву и бормочет: «Не бойся, красавица, я не стукну тебя по кумполу. Я не какой-нибудь бандюга!»

24

Самый хитрый, ловкий и удачливый детектив из всех, кого я когда-либо встречал, отличался чудовищной близорукостью.

25

Пытаясь как-то ночью заглянуть в окно верхнего этажа придорожной гостиницы в северной Калифорнии (человек, которого я разыскивал, как потом выяснилось, находился в это время в Сиэтле), я свалился (не выдержала крыша над входом) и повредил лодыжку. Хозяин любезно выдал мне ведро воды, чтобы окунуть распухшую ногу.

26

Основная разница между сложным делом, возникающим перед литературным детективом, и столь же трудной задачей, выпадающей на долю взаправдашнего сыщика, заключается в том, что в первом случае беда состоит в скудости улик, а в последнем — в их изобилии.

27

Я знал человека, который украл чертово колесо.

28

То, что правонарушитель рано или поздно попадает в руки правосудия, является одним из наиболее живучих мифов сегодняшней жизни. Картотеки наших детективных агентств прямо-таки ломятся от нерасследованных преступлений и непойманных преступников.

Ясутака Цуцуи, "Кольцевые ветки"

Ясутака Цуцуи
"Кольцевые ветки"
Kanjo-sen

Говорят, молодость светла и прекрасна. Но у нее, как правило, пусто в кармане. Взять хотя бы меня: денег нет, а без денег не жизнь, а сплошной мрак. Так что с этим светлым эпитетом поспешили — очень уж он противоречит действительности.

Но порой и среди молодых попадаются денежные мешки. Беда, если один из таких станет твоим соперником в любви. А со мной так оно и получилось.

— Денег у меня, конечно, нет, — сказал я ей. — И положения в обществе — тоже. Но я тебя люблю, понимаешь? Потому прошу, не выходи замуж за этого типа. Ведь он же свинья! Ленивый боров! Сам бы ни за что не разбогател, а уж если наследство привалило, тут и дурак разбогатеет. Он бегемот! Кретин! Неужели ты выйдешь за него?! Да я с ума схожу только от одной мысли об этом!

— Умоляю, перестань! Уже поздно, поздно! — она продолжала плакать, пряча лицо на моей груди (между прочим, уже третий час подряд). — Нет, нет, не уговаривай меня! Самое ужасное, что ты прав — он свинья. И бегемот. И кретин. Но что мне делать? Я не могу выйти за тебя замуж, потому что ты не в состоянии содержать моих родителей, а он в состоянии…

— Ну подожди, потерпи немного! — заныл я. — Конечно, сейчас я ничто, так сказать, цыпленок от математики. Но скоро стану солидным математическим петушком, то есть доцентом. Да, да, я не вру, у меня есть свои соображения на этот счет. И тогда я смогу помогать твоим родителям. А потом, глядишь, и в профессора выбьюсь.

— Нет, ничего не выйдет! Слишком поздно ты спохватился.

Она заревела в голос. Её прекрасные огромные глаза покраснели, опухли и стали совсем маленькими.

— О-о-о!.. — вне себя она заломила руки. — Если бы у меня было два тела!

— Что, что?.. Два тела?.. — я взял её за плечи и заглянул в опухшие от слез глаза. — Два тела, говоришь… Гм… Да… А это мысль… Если… если бы ты удвоилась, все бы разрешилось как нельзя лучше. Да, да! Одна бы вышла замуж за меня, другая — за эту свинью…

Она испуганно отшатнулась.

— Что ты такое болтаешь?! Ты в своем уме?.. Милый, ну приди в себя, опомнись! Это же невозможно…

— Возможно или нет, это ещё вопрос. Сначала надо попытаться, а потом уже говорить.

Она снова разрыдалась. Наверно, решила, что я окончательно спятил. Так и ушла в слезах.

А я тут же взялся за дело. Смахнул пыль с грязноватого стола в моей комнатушке, самой дешевой из комнат дешевого пансиона. Аккуратно расстелил миллиметровку.

Свадьба назначена через неделю. Я должен успеть. Должен решить за это время задачу. Забыв сон, еду и все прочее, я с головой погрузился в водоворот формул и диаграмм.

На шестой день решение было найдено. Я лихорадочно схватил телефонную трубку и попросил её прийти немедленно.

Она сразу прибежала.

— В чем дело? Случилось что-нибудь?

— Посмотри! — я показал ей миллиметровку, испещренную формулами и диаграммами.

— Это ещё что такое?! Ничего не понимаю!

— Одно из топологических уравнений, по которым я специализируюсь. Тут четыре координаты — функции X, Y, Z и t. Три из них — X, Y и Z- это измерения трехмерного пространства, четвертая — t — время. Интегрируем:
A (af(X) g(Y) K(Z)){h (t)}dt.

Исходное, А — это ты. Путем перестановок получаем 2А. Понимаешь, в чем дело? 2А — это ты вдвойне. То есть ты удвоилась. Вас уже двое — ты и ты. Не знаю, подтвердится ли это на практике… Но если мои выводы правильны, ты получишь из иномерного пространства свою копию. На схеме мои формулы можно выразить цепочкой таких вот диаграмм.

Я показал ей диаграмму.

— Ой, по-моему, я это уже где-то видела?..

— Ещё бы, конечно видела! Каждый день видишь! Ведь мои диаграммы как две капли воды похожи на схему движения электричек по железнодорожным веткам вокруг центра столицы. А теперь слушай внимательно. Если ты, согласно этой формуле, в строго определенное время будешь передвигаться по Нагорной и Центральной веткам, явится многомерный эффект, то есть ты удвоишься.

— Что-то не верится…

— А это уж твое дело, можешь не верить. Но попробовать ведь стоит?

— А что я для этого должна делать?

— Сейчас объясню. Сначала на Токийском вокзале ты садишься в электричку, идущую по Нагорной ветке в направлении Уэно, и на той же электричке, нигде ни разу не пересаживаясь, возвращаешься на Токийский вокзал. Возвращаешься, но из электрички не выходишь, а едешь дальше, до станции Кавда, где пересаживаешься в электричку Центральной ветки, и доезжаешь до станции Йойоги. Там снова пересаживаешься в электричку Нагорной ветки, но уже идущую со стороны Уэно и следуешь до станции Акибахара. Там пересаживаешься и возвращаешься на Токийский вокзал, но на этот раз через Отяно-мидзу, со стороны станции Канда.

— Ну и что?

— А то, что ты удвоишься! На Токийском вокзале ты выйдешь из двух электричек — из той, что прядет со стороны Отяно-мидзу, и из той, что придет со стороны Акибахара.

— Ну да?.. В самом деле?

— Конечно! Если только не перепутаешь время и станции пересадки. Ладно, хватит болтать. Пошли на Токийский вокзал, да побыстрее!

Я ждал её на Токийском вокзале, на платформе Центральной ветки. Волновался ужасно. То и дело поглядывал на большие станционные часы и сверял их со своими. Вот-вот должна прибыть электричка из Отяно-мидзу. И вдруг мне в голову пришла жуткая мысль.

Если она удвоится, которую мне выбрать?.. Я отнюдь не страдаю самовлюбленностью, но в данной ситуации ясно одно — обе захотят выйти за меня замуж. Вот кошмар-то! Вот ужас!.. Такую задачу не решишь, это вам не интегральчики! Шутка ли — две женщины на одного мужчину! Да, найти решение невозможно. Разве что пусть ставят меня на кон — пусть сыграют в дзянкен и… Но какие уж тут игры! Мы, кажется, и так переиграли…

Пока я в смертельном страхе размышлял над этой проблемой, прибыла электричка со стороны Отяно-мидзу. Из среднего вагона вышла она и бросилась ко мне.

— Ну как, получилось?

— Пока неизвестно. Идем на другую платформу.

Мы перешли на платформу внешнего кольца. Там уже стояла электричка, только что прибывшая по Нагорной ветке из Акибахара. Навстречу нам сплошным потоком двигались пассажиры. Продравшись сквозь толпу, мы увидели её — вторую. Она стояла посреди платформы и ждала.

И вот мы встретились. Две женщины-то есть вообще-то одна и та же женщина — смотрели друг на друга с нескрываемой враждебностью. А как же иначе? Они ведь теперь соперницы — обе влюблены в одного мужчину.

Кто из них кто? Которая основная, А? И которая А1?.. В это время на другую платформу, находившуюся через путь от нашей, прибыла ещё одна электричка — тоже по Нагорной ветке, но с противоположной стороны. Когда электричка, извергнув поток пассажиров и вобрав в себя новый поток, отошла, я остолбенел и почувствовал, что меня вот-вот хватит удар.

На платформе стояла она — третья, А2 — и смотрела в нашу сторону.

А2, словно боясь потерять нас, кинулась к нашей платформе. Я не знал, куда деваться. Три женщины окружили меня и начали орать, как ненормальные.

— Что все это значит?!

— Почему нас трое? Одна, значит, лишняя?..

— Что ты наделал?! Теперь расхлебывай!

— Да погодите вы! — я окончательно растерялся. — Странно… В моих расчетах не могло быть ошибки. Послушайте, да послушайте же! Ты, нет, ты… Черт, не пойму, которая из вас основная!.. Ты все сделала так, как я сказал?

— Конечно!.. Впрочем… Я… я… перепутала электрички. На станции Йойоги села не на ту, что идет в Уэно, а на другую, в сторону Синагава. Но на станции Харадзюку я сошла и вернулась…

— Так я и знал! Теперь все ясно. Значит, ты — это ты, то есть та, которая по ошибке поехала в Харадзюку. А ты… ты та самая, что приехала из Акибахара через Отяно-мидзу… А ты… ты ехала из Акибахара прямо…

Некоторое время все мы стояли в полном молчании и недоуменно переглядывались. Потом женщины снова завели волынку.

— Ну, на которой же из нас ты теперь женишься? Отвечай!

— А кто должен выйти замуж за того типа?

— Уж во всяком случае, не я!

— Может быть, я? Нет, этот номер не пройдет!

— А третьей-то что делать? Одна из нас ведь лишняя…

— Ну почему ты молчишь? Придумай что-нибудь!

— И вообще объясни, что ты намерен делать?

Три женщины кричали, рыдали и пожирали друг друга полными ненависти глазами. Того и гляди начнут потасовку. Вокруг нас стали собираться зеваки.

— Математик несчастный! Ты из нас посмешище сделал!

Я озирался по сторонам, как затравленный зверь. Но железная дорога меня спасла, хоть она же меня и погубила. К платформе подошла электричка, и я, сделав отчаянный бросок, юркнул в вагон.

Три женщины опешили, но, мгновенно сориентировавшись, бросились за мной вдогонку. Наверно, они решили, что я хочу скрыться, бесследно исчезнуть. На мое счастье, дверь захлопнулась у них перед носом. По ней забарабанили три пары кулаков.

— Куда ты?.. Бессовестный!.. Удрать надумал?..

Высунув голову в окно, я крикнул:

— Успокойтесь, мои дорогие невесты! Я не удираю. Хочу прокатиться по кольцевым веткам и вернуться… втроем!..

Проект короткої інформаційної довідки

Закон 3587 про НЕсвободу протестів це:

1). УЗАКОНЕННЯ СИЛОВИХ РОЗГОНІВ МИРНИХ ЗІБРАНЬ


Правоохоронні органи на власний розсуд визначатимуть, чи "втратило зібрання мирний характер" і озвучуватимуть час, за який люди мусять розійтися (ст.18 3587). Люди будуть змушені проводити зібрання лише у встановлених спецзаконом рамках (п.1 ч.2 ст.5, п.4 ч.2 та п.1 ч.3 ст.6, 3587), то після цього правоохоронці зможуть затримувати та силоміць розганяти усіх без розбору протестувальників за ""злісну непокору законному розпорядженню або вимозі" (ст. 185 КУпАП), "опір представникові правоохоронного органу" (ст. 342 ККУ), "хуліганство" (ст. 173 КУпАП або ст. 296 ККУ), "групове порушення громадського порядку" (ст. 293 ККУ) чи "масові заворушення" (ст. 294 ККУ). Достатньо буде декількох провокаторів на мирному зібранні чи просто вигадки про них, щоб почати процедуру силового розгону і цілком законно застосовувати силу до навіть мирних протестувальників, які просто не слухаються. Якщо людей буде мало – то будуть лише затримувати і пакувати в автозаки. Якщо ж людей буде більше – бити на бігу, вигадувати за що затримали поранених, і потім брехати на суді, що відбувався, наприклад, "опір правоохоронцю".

2). УЗАКОНЕННЯ 48-ГОДИННОГО "ДЕДЛАЙНУ" ДЛЯ ПОВІДОМЛЕНЬ ПРО ЗІБРАННЯ ТА МОЖЛИВОСТІ ЇХ ЗАБОРОНИ В БУДЬ-ЯКИЙ МОМЕНТ

Організатори зібрань зобов’язані будуть повідомляти про зібрання не пізніше, ніж за 48 годин до початку (ч.1 ст.7 3587). "Дедлайн" в 48 годин при невдалих наслідках як cудової реформи, так і децентралізації призведе до збільшення кількості політично вмотивованих судових заборон зібрань за політичними вказівками місцевої або центральної влади. Суд також отримає нові законні підстави заборонити мирне зібрання в будь-який момент до початку і під час зібрання за наявності "обставин, які зумовлюють необхідність звернення до суду" (абзац 4 ч.1 п.п.б п.1 ч.2 розділу "Прикінцеві і перехідні положення" 3587). Уточнення конституційних підстав для судових заборон (ст.16 3587) призведе лише до уточнених шаблонів заборонних рішень. Все це призведе до збільшення кількості затримань за невиконання рішень судів (ст.382 ККУ), за "організацію або проведення мирних зібрань всупереч встановленій судом забороні" (зміни 3587 в ст.185-1 КУпАП), або до вищезгаданої адміністративної чи кримінальної відповідальності протестувальників (п.4 ч.2 та п.1 ч.3 ст.6 3587, ст.185 КУпАП чи ст.342 ККУ). Несвоєчасність повідомлення про проведення мирного зібрання зможе буди додатковою підставою для судової заборони зібрання (ч.7, ч.2 ст.16 3587).

3). РЕПРЕСІЇ ЗА "НЕБЕЗПЕЧНІ" ЗІБРАННЯ БЕЗ ПОВІДОМЛЕНЬ

Правоохоронні органи на місці вирішуватимуть, чи мають люди право проводити зібрання без попереднього повідомлення. Бо "спонтанні" зібрання мають два критерії - "невідкладність" і "неможливість повідомити в строк" 48 годин (п.5 ч.1 ст.1, п.2 ч.2 ст.18 3587). Люди будуть змушені проводити зібрання лише у встановлених спецзаконом рамках (п.1 ч.2 ст.5, п.4 ч.2 та п.1 ч.3 ст.6, 3587), тому якщо правоохоронці чомусь вирішать, що зібрання "неспонтанне", то зможуть затримати людей за "злісну непокору законному розпорядженню або вимозі" чи "опір представникові правоохоронного органу" (ст.185 КУпАП, ст.342 ККУ). Політично вмотивовану перевірку на "спонтанність" пройдуть далеко не всі протестувальники. А особливо важко людям буде доводити “спонтанність” свого зібрання, якщо вже після судової заборони вони все одно вийдуть на протест (зміни 3587 в ст.185-1 КУпАП, ст.382 ККУ). Нагадуємо, що відсутність повідомлення про проведення мирного зібрання зможе бути додатковою підставою для такої заборони (ч.7, ч.2 ст.16 3587).

4). НОВІ РЕПРЕСИВНІ МІСЦЕВІ ПОРЯДКИ ПРОВЕДЕННЯ ЗІБРАНЬ

Місцеві органи влади зможуть ухвалювати цілком законні місцеві порядки організації та проведення зібрань - тепер відповідно до нового спеціального закону про зібрання, у питаннях, які цей закон не регулюватиме (п.4 ч.2, ч.4 і ч.5 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» 3587). Наприклад, місцеві царьки зможуть регламентувати допустиму кількість учасників зібрань, або визначати місця, де встановлення наметів учасників “перешкоджає руху пішоходів та перекриває доступ до будівель” (ч.2 ст.3, п.3 ч.2 ст.5 3587). Нагадуємо, що зараз місцеві порядки регулювання свободи зібрань є неконституційними (ст.8, ч.2 ст.19, ст.39, ст.75, ч.1 ст.92 Конституції).

5). РЕГУЛЯРНІ ПОГІРШЕННЯ СПЕЦЗАКОНУ ПІД ЧАС ПОЛІТИЧНИХ КРИЗ

З часом в спеціальний закон про зібрання можна буде понапихувати додаткові обов’язки протестувальників, які звузять зміст і обсяг свободи зібрань - для цього достатньо 226 голосів депутатів ситуативної більшості Верховної Ради. Тому якщо в сучасній Україні з її пострадянськими реаліями буде ухвалено будь-який, навіть ідеальний спецзакон про зібрання, то з кожною новою політичною кризою влада буде вносити в нього все жорсткіші і жорсткіші зміни.

Докладніше про це читайте на сайті правозахисної коаліції «Ні – поліцейській державі!» (www.npd.in.ua)
у статті “Спроба зрадити Майдан №3587”

Проект тексту листівки

Закон 3587 про НЕсвободу протестів це:

1). УЗАКОНЕННЯ СИЛОВИХ РОЗГОНІВ МИРНИХ ЗІБРАНЬ
2). УЗАКОНЕННЯ 48-ГОДИННОГО "ДЕДЛАЙНУ" ДЛЯ ПОВІДОМЛЕНЬ ПРО ЗІБРАННЯ ТА МОЖЛИВОСТІ ЇХ ЗАБОРОНИ В БУДЬ-ЯКИЙ МОМЕНТ
3). РЕПРЕСІЇ ЗА "НЕБЕЗПЕЧНІ" ЗІБРАННЯ БЕЗ ПОВІДОМЛЕНЬ
4). НОВІ РЕПРЕСИВНІ МІСЦЕВІ ПОРЯДКИ ПРОВЕДЕННЯ ЗІБРАНЬ
5). РЕГУЛЯРНІ ПОГІРШЕННЯ ЗАКОНУ ПІД ЧАС ПОЛІТИЧНИХ КРИЗ

Докладніше про загрози читайте тут - http://www.npd.in.ua/?p=295.

7 толкових статей про новий Закон про Нацполіцію

Толкових статей, у яких проаналізований Закон про Нацполіцію, більшає. І це добре. Тепер маю сім посилань на такі, і восьмий допис на суміжну тематику. Не з усіма тезами експертів згоден, але експерти вони на 100% толкові.


  • Володимир Батчаєв про реформу МВС: "Зробили на копійку, показали на рубль" - http://bit.ly/1FCyUqJ

  • Олександр Банчук: "Закон про поліцію: 29 зауважень з боку Європи" - http://bit.ly/1iE7030

  • Олександр Банчук: "Новый закон о полиции. Как ограничивают права украинцев" - http://bit.ly/1OkE9e5

  • Олександр Банчук: "Закон про Національну поліцію порушує права українців" - http://bit.ly/1LTSDUn

  • Ксенія Проконова: "Закон о полиции: что позволено новым украинским копам" - http://bit.ly/1NTZON8

  • я: "Перемога, ганьба і зрада Закону про Нацполіцію" -http://bit.ly/1OTUUh0 (тут докладніше про "внутрішню кухню" просування Закону)

  • я: "Закон о Нацполиции: шаг к реформам, два - к полицейскому государству" - http://bit.ly/1Idr9D9 (тут докладніший перелік правок від правозахисників і активістів, які в Закон не увійшли, а також трохи довший список негараздів Закону)

  • я: "Що варто знати новим патрульним про свободу зібрань" - http://on.fb.me/1EHdsjS (тут також в контексті нового Закону)

Щодо заборони "Маршу Рівності" в Одесі 15.08.2015

Отже, почнемо з умовно хорошого. 13 серпня 2015 року суддя Одеського окружного адміністративного суду Корой С.М. своїм рішенням заборонив в усьому місті Одесі проводити 15 серпня мирне зібрання під назвою "Марш Рівності" лише двум (!) його організаторам.

Проте це не означає, що решта ймовірних учасників такого зібрання, або зібрання з іншою назвою будуть захищенні державою.

Звісно, правоохоронні органи мусять захищати від насильства учасників будь-яких зібрань, навіть якщо про ці зібрання не було повідомлено Одеську міськраду чи Одеську облдержадміністрацію. Просто тому, що міліція зобов'язана припиняти і запобігати кримінальним чи адміністративним правопорушенням. Самі ж учасники, крім вищезгаданих організаторів, якщо проведуть якесь мирне зібрання в цей день в Одесі, то лише цим ніякого правопорушення не вчинять.

Але очевидно і те, що міліцейське начальство Одеси виступає проти проведення цього зібрання. Так, міське управління ГУ МВС в Одеській області разом з виконкомом міськради позивалися до суду, де наполягали на тому, що нездатні забезпечити громадський порядок, охорноняти здоров'я населення та запобігти заворушенням чи злочинам під час оролошених організаторами "Маршу Рівності" заходів, а також засвідчили небажання залучати велику кількість правоохоронців та військовослужбовців для захисту заходу. Більше того - за інформацією Голови Одеської облради Михайла Шмушковича, міліція зверталась до нього з метою запобігти проведенню заходів ЛГБТ-спільноти навіть в закритих приміщеннях, що є явним зловживанням владою чи перевищенням службових повноважень (ст.ст.364, 365 ККУ).

Непрофесійність, невиконання своїх прямих законних обов'язків, а також, можливо, і співучасть одеської міліції в злочинних діях 2 травня 2014 року були одними з головних причин, які призвели до кривавої трагедії в місті. Тож оскільки у прихильників "Маршу Рівності" дійсно є агресивні супротивники, то для безпечного проведення як подібного мирного зібрання, так і можливих контрдемонстрацій в Одесі місцевих правоохоронців має змусити працювати саме політична воля достатньої сили.

Якщо ж коментувати саме судове рішення, то є підстави вважати його неправосудним. Суддя, на мою думку, формально причепився до того, що, як йдеться в наявних матеріалах справи, організатори не вказали в повідомленні точних місць й часу проведення своїх заходів (самі організатори стверджують, що цей документ був зверненням до міського голови з проханням разом узгодити подібні деталі), і вирішив, що "Марш Рівності" загрожує громадському порядку в місті. Проте чинне українське законодавство насправді взагалі ніяк не регламентує зміст повідомлень про мирні зібрання.

Суддя ж важає інакше. Він вважає, що в Україні існує саме порядок проведення мирних зібрань, який виражено в зобов'язанні "належно" повідомляти владу про зібрання з "вичерпною інформацією про запланований захід". Цікаво, що суддя впевнений, що цей порядок регламентує відповідна частина Указу Президії Верховної ради СРСР від 28 липня 1988 року № 9306-XI “Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР”. Причому суддя вочевидь не вважає, що зміст цього Указу повністю відповідає чинному українському законодавству, бо не посилаєїся на інші, більш драконівські його частини.

Українські ж правозахисники впевнені, що геть увесь зміст Указу Президії ВР СРСР не підлягає застосуванню на території України. Бо цей Указ втратив чинність, а його зміст суперечить Конституції України (ст.39, ч.1 ст.92, ч.1 “Перехідних положень” Конституції, Постанова Верховної Ради № 1545-ХІІ “Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР”, ст.3 Закону “Про правонаступництво України”). Підтримує правозахисників і пленум Вищого адміністративного суду України (ВАСУ), який у затвердженій Постановою №6 Довідці щодо вивчення та узагальнення практики застосування під час розгляду та вирішення впродовж 2010-2011 років справ стосовно реалізації права на мирні зібрання також стверджує, що даний Указ “не підлягає застосуванню”, а практика його застосування судами “є помилковою”. І частина суддів в своїх рішеннях таку аргументацію підтримують. Та попри це Указ вже неіснуючої держави все одно використовується як один з аргументів в рішеннях частини судів про заборону мирних зібрань.

Як прибрати цю причину для судових заборон? В правозахисному середовищі домінує думка, що Конституційний суд України не має права перевіряти на конституційність акти іншої, вже неіснуючої держави. Мабуть, саме тому ніхто досі не звернувся в КСУ з відповідним конституційним поданням чи конституційним зверненням. Хоча, можливо, це було б і варто зробити... Водночас в правозахисному середовищі декілька років тому виникла ідея актом Верховної Ради поставити крапку в питанні суддівських трактувань, де слід прямо визначити нечинним на території України відповідний Указ Президії ВР СРСР. Але законопроекти з такою нормою фактично провалились в парламенті, бо окрім цієї норми там була ще низка кепських. А в найлегший спосіб - ухвалювати визнання нечинності Указу окремим законодавчим актом - ані цей, ані попередні склади парламенту робити не квапляться.


Та чи врятутує це від неправосудних судових заборон? Ні. Реформи судової гілки влади в країні, як відомо, досі нема. Суддя Одеського окружного адміністративного суду для того, щоб обґрунтувати, що конституційна причина для судової заборони є, посилався навіть на рішення Євросуду і Сіракузькі принципи ООН. А безпека майбутніх мирних зібрань ЛГБТ залежить не стільки від актів парламенту, скільки від того, наскільки ґрунтовною буде реформа поліції.

Михайло Лебедь, експерт з питань парламентського лобіювання та свободи зібрань в Україні

Триада тезисов Основ Русского Мира на планете Земля

1. Испокон веков на планете Земля существуют только две непримиримых между собой расы - раса фашыстов, и раса русских.
2. Только геополитика как научный метод способна точно определить, кто есть кто.
3. Аминь.

Трійця тез актуального українського націоналізму (АУН)

1. Зараз триває війна тих, хто вважає себе рускімі, з тими, хто вважає себе українцями.
2. Всіх хороших росіян слід вважати українцями, а всіх поганих українців - рускімі.
3. Якщо рускій ще за життя зумів перетворитись на українця, то тим краще для всіх.